Братья и сестры не путайте времена
Лучше приготовтесь к приходу Христа,
А еще лучше к вознесению с земли,
Что бы не жить в скорби дни.
Вы не принимаете идентификационные номера
«Молодцы!», но это всего лишь розминка сатаны
Это мы прошли, это можно сказать было давно
Сейчас он приготовил то, что в Библии написано.
Да, да то самое число
На правую руку или чело
Фирма «Моторолла» изготовила миллиард чипов для нас
Они уже на складах лежат
Их будут под кожу вживлять,
А кровь будет их подзаряжать.
Литеевые батареи себя комфортно ощущают,
Когда их кровь омывает.
Как вы думаете:
«Сколько эти чипы будут без употребления лежать?»
Ну, может, лет пять
А зачем такому товару долго лежать?
Его же надо реализовать!
Тем более, что страны третього мира
Его хоть сейчас готовы принять.
И спутник над нами уже висит
Всю информацию о каждом из нас он может вместить.
Если кто-то из нас ему не понравиться
В любую секунду может вас отключить.
Да это не всех нас, а тех,
У которых чип в руке или голове.
А кто без чипа намерен жить,
Вы сами догадываетесь, что может быть.
Кто не примет начертания зверя на руку или чело
Тот будет обезглавлен,
Но зато будет жить вечно.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 3101 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
